Що варто відвідати в Попраді

В Попраді ми були проїздом, але вирішили затриматися на три дні. Місто дуже цікаве. Вірніше навіть не саме місто, а його околиці. Зупинило мене тут те, що Попрад був заснований аж у тринадцятому столітті, а я велика шанувальниця старовини. Так, що ж тут можна подивитися? Хочете поділюся?

Міська галерея Попрада. Інтригуючим, є той факт, що експозиції галереї, перебувають відразу в трьох різних місцях. Отже, першу експозицію галереї, можна побачити у старому приміщенні колишньої електростанції, яка колись працювала на пару, і сам цей факт цікавий, оскільки як експозиція, так і будинок в якому вона перебуває, викликали у мене неймовірне відчуття захвату. Друге місце, де можна побачити картини відомих словацьких художників, знаходиться у виставковому залі Віла Флора. Третя і на мій погляд, найцікавіша колекція картин, зібрана у виставковому залі, який знаходиться на вулиці Алжбетина. Всі роботи художників дуже гарні, але одне полотно, явно виділяється на тлі інших – бо найстаріше з усіх, зображення гірського масиву Високі Татри. Якщо ви коли-небудь опинитеся в місті Попрад, нехай навіть можливо і проїздом, то не поспішайте, зупиніться тут хоч на один день і відвідайте цю галерею, яка розповість вам про історію цих місць безмовними і в той же час красномовними, кольоровими мазками геніальних художників.

Церква Святої Трійці. Ще на самому підході до храму, починаєш відчувати якесь умиротворення і внутрішній спокій. Територія храму, так і випромінює турботу, яку видно в кожному кущику і в кожній квіточці. Саму церкву і її територію, що оточує невеликий парканчик, який поставили напевно, заради пристойності, чи тому, що так заведено. Переступивши поріг хвіртки, відразу бачиш гарні клумби з ніжними квітами і красиво підстриженими кущами. Саму будівлю церкви, не можна назвати новою, але і занадто старою її не назвеш, оскільки побудована церква була в період з 1829 до 1834 року. Внутрішнє оздоблення храму, не рясніє розкішшю і воно повністю відповідає зовнішній картинці. Якщо у вас на душі тривожно чи ви просто хочете відчути себе знову безтурботно як і в дитинстві, то раджу обов’язково відвідати цей храм, а потім поділитися зі світом вашими відчуттями та враженнями.

Костел святого Егідія. Костел святого Егідія, є справжньою перлиною невеликого міста Попрад. Знаходиться він на головній міській площі і мирно сусідить з Церквою Святої Трійці. Знайти храм дуже просто, а впізнати його ще простіше. Основна будівля костелу виглядає досить цікаво, оскільки вона білосніжного кольору і побудована у стилі бароко. Перші слова, які мені прийшли на думку, коли я його побачила – непорочне кокетство. Однак за цим невинним кокетством, стоїть дуже складна і можливо навіть в якійсь мірі, трагічна історія. Сама перша згадка про костелі, датується тринадцятим століттям, коли містечко Попрад, було частиною Німеччини, але не факт, що саме в тринадцятому столітті його звели. З історичних джерел достеменно відомо, що в 1326 році костел освятив Папа Іван двадцять другий. Якщо ж міркувати логічно, то звели його раніше цього року. Гаразд, не будемо собі ламати над цим голову і залишимо підрахунки вченим. З нагоди такої події як освячення, біля костелу, а якщо бути більш точним то в двадцяти метрах від нього, була побудована вісімнадцяти метрова вежа з дзвіницею. Протягом чотирьохсот років з моменту цього торжества для віруючих, все було добре і спокійно, але через чотири століття в храмі несподівано спалахнула пожежа, причини якої невідомі. Так от, ця пожежа знищила всі літописи, які зберігалися в костелі. Також була знищена більша частина деталей інтер’єру. Саме через цю пожежу, неможливо встановити точну дату зведення храму і відновити його первісний зовнішній вигляд. Як ви вже напевно зрозуміли, костел зазнав грандіозної реконструкції, в ході якої були додані, кокетливі елементи в стилі бароко. Хоча, є і позитивні сторони реконструкції, адже в період відновлення в костелі з’явився орган, який і на сьогоднішній день стоїть на своєму місці. У часи Другої Світової Війни, будівлю костелу довелося закрити, але зовсім не через неспокійні обставини. Вся справа в тому, що будівля костелу прийшла в аварійний стан і приймати парафіян вона просто не могла унаслідок потенційної загрози для здоров’я парафіян. Відновити костел святого Егідія, вдалося тільки в 1998 році. Причому відновили його в тому самому вигляді, яким його реконструювали після пожежі. Зараз кожен бажаючий, має унікальну можливість відвідати старовинний костел з такою непростою історією. Що найцікавіше, так це те, що дивлячись на нього, просто неможливо навіть припустити, що даний костел відбудовували і відновлювали два рази.